Не холод вулиці злякав мене, не сніг
Різдвяних свят, а те, що завітати
до тебе в гості нині я б не зміг,
як мейстерзингер, щоб колядувати
разом із іншими; приховувати біль
усмішкою і, дивлячись спокійно
на інтер’єр, приймати хліб і сіль
із рук твоїх. Хоч це не безнадійно,
та я не можу бачити себе
чужим з тобою поруч: бути тілом,
а не душею; кликати тебе
лише на ймення – через те, що ксенофілом
у домі цьому є вже той, кому
ти віддана – випадком чи з любові...
Тож, прошу, не питай мене чому
твій Sommerstejnhof обминаю я. По крові
ми діти Бога. Зоряні плоди
їмо у снах. Я хочу ще навчитись
від тебе радості, щоб раз і назавжди
в тобі померти і з тобою народитись.
Примітка:
Sommerstejnhof (Замарстинів) – робітнича дільниця Львова, назва походить від прізвиська львівського мешканця Яна Соммерстейна, який мешкав там у XV ст.
Рiздвяна ксенiя
© Copyright: Андрей Август Лоэнгрин Кубин, 2007
Свидетельство о публикации №107032102472
Свидетельство о публикации №107032102472
Рецензии