Думки під зорепадом
Я доторкнусь до Вашої руки
одним лиш поглядом.
Ця ласка не здивує
і не образить Вас. Вертаючи віки,
сакральній пензель Джотто намалює
Ваш милий образ в пам'яті моїй.
Та чи наважусь я - окрилений зорею –
осінній цвіт загублених надій
і радості провісницьку лілею
віддати Вам? Погожа і сумна,
Ви жили в тому світі де даремно
зірки не падали;
де крізь кришталь вікна
ніхто ще не насмілився, таємно,
підгледіти всю ніжність Ваших снів.
Мовчазний місяць променем проллється
на білу постіль. О, якби я смів
зостатись з Вами так, як зостається
мій запах на долонях Ваших рук.
Бентежність щастя пізно розквітає...
Повірте, що історія розлук
два наших імені в собі не поєднає.
Думки пiд зорепадом
© Copyright: Андрей Август Лоэнгрин Кубин, 2007
Свидетельство о публикации №107032001977
Свидетельство о публикации №107032001977
Рецензии