Неквапливість пробудження
Шепоче дощ про щось, та так невірно
немов замолює гріхи своїх гріхів
всю ніч при свічечці,
запаленій покірно
серед серпневих зоряних ланів.
На що йому судилось нарікати?..
Втікає з неба, наче захворів
він акрофобією
і не хоче знати
ні грому злісного,
ні легкості вітрів,
ні крику: "Господи!..
Я так бажаю тиші...
цілунків сонячних і ніжності. Ти сил
придай мені!..
Хоч радощі, як миші,
розбіглися - заграбавшись у пил.
Та краще муки, краще смерть -
ніж ця ранкова
неквапливість
і здогади самі:
В-о-н-а м-е-н-е н-е л-ю-б-и-т-ь!
Не раптова
її любов - не спалах у пітьмі!
Її любов!.. А я дивлюсь на рози
і марю тим, щоб знову дощ прийшов:
такий святий, як виплакані сльози;
такий неквапливий, як та її любов...
Неквапливiсть пробудження
© Copyright: Андрей Август Лоэнгрин Кубин, 2007
Свидетельство о публикации №107032001940
Свидетельство о публикации №107032001940
Рецензии