Запах бузку
Ще б не бачити!
Ще б не чути!..
Ще б не вміти сміятись до сліз.
На полиці флящина отрути,
ти мені її вчора приніс...
А на думці - прийдешні теми.
Серце квилить сумні пісні.
Бо манірні твої поеми
не належать уже мені.
Ти зостався в долині ранку.
Над зенітом минулих днів
вітровії сплели фіранку,
аби там вже ніхто не смів.
Як же бути?..
І як не бути!
Щоб не бачити, щоб не вміти!..
І куди мені пам’ять діти,
щоби більше тебе не чути?..
Свидетельство о публикации №107032001927