Руки безвладні, очі понурі,
Сум на обличчі твоєму й журба.
Стомлена ти і похмура –
Праця важка перемогла.
Тяжко й повільно сідаєш у крісло,
Ноги не хочуть більше іти.
Просиш води та вимкнути світло,
Жадібно п’єш і наказуєш йти.
Я підкоряюсь, виходжу з кімнати.
Пізніше вертаюсь, вкриваю тебе.
Солодко спиш, не хочу чіпати,
Можливо життя тобі сниться ясне.
Жовтень 1998
Про матусеньку
© Copyright: Катариос Килиомас, 2007
Свидетельство о публикации №107031800320
Свидетельство о публикации №107031800320
Рецензии