(С. О. Єсенін) (переклад з російської)
Клен ти мій опалий, клен заледенілий,
Що стоїш схилившись в білій заметілі?
Або що почув ти? Або що побачив?
Наче за село ти вийшов погуляти.
І, мов п’яний сторож, вийшов на дорогу,
Потонув в сугробі, приморозив ногу.
Та, і сам я нині наче став нестійкий,
Не дійду додому після п’яних бійки.
Там зустріну вербу, там сосну примічу,
Їм я заспіваю в заметіль про літо.
Сам собі здаюсь я таким же кленом,
Тільки не опалим, а млодим зеленим.
І, забувши скромність, зовсім одурівши,
Мов чужу дружину, обнімав берізку.
Клен ти м й опалий, клен заледен лий...
© Copyright: Владимир Лысяк, 2007
Свидетельство о публикации №107031600872
Свидетельство о публикации №107031600872
Рецензии