Я пам’ятник собі поставив незотлінний
(О. С. Пушкін) (переклад з російської)
Я пам’ятник собі поставив незотлінний,
До нього стежка із людей не заросте,
Вознісся вище він чолом умілим,
Ніж той Олександрійський стівб.
Ні, весь я не помру – душа в завітній лірі
Мій прах переживе і тління омине –
І буду славний я, аж поки в цілім світі
Залишиться хоча б один з людей.
Про мене слух піде по всій Русі великій,
Язик в ній кожний мене назове,
І гордий слов’янин, і фін, і нині дикий
Тунгус, й калмик – отець степів.
І довго тим люб’язний буду я народу,
Що почуття я добрі лірою рождав,
Що в мій жорстокий вік прославив я Свободу
І милість до пропащих закликав.
Волінню бога, муза, будь слухняна,
Образ не бійся ти, не вимагай вінця;
Хвалу і докір все приймай старанно
І дурню не промов слівця.
Я пам ятник соб поставив незотл нний...
© Copyright: Владимир Лысяк, 2007
Свидетельство о публикации №107031600863
Свидетельство о публикации №107031600863
Рецензии