Я н коли не зможу забути

Я ніколи не зможу забути мій рідний край.
Уві сні буду бачити вічно цей нестримано-затишний рай.
Я ніколи не зможу віддати цей безмежний шматочок земний.
Україна – моя друга мати. Українець – горішок міцний.

Наш народ захищав Батьківщину від чужої пиявки-мети:
Треба знищити цю Україну, щоб її куштувати плоди.
Але люди змогли всіх чужинців з Батьківщини повижинати.
Мужньо втримавши натиск злочинців, спромоглися свободу дістати.

Україна, бліда, засіяла, немов річка під сонцем рудим.
Скрізь вона щасливішою стала, та відрадою стала старим.

Я ніколи не зможу забути яблуневий цвіт у саду.
Пам`ятаю, як добре заснути в квітах поля. А як я іду
По Карпатській засніженій стежці, що вертає мене до саней,
Моє серце нестримано б`ється; коли бачу я дужих коней,
Вільних весело й швидко скакати, куди ноги пруткії ведуть,
Відчуваю, що ворожі грати не зупинять тих, що кують
Своє щастя; їх не спіймати. Вони світові доведуть,
Що гідні вільними стати, бо готові життям ризикнуть,
Аби Батьківщину захищати.