Суть...

Сонце сходить, бо то є день,
З ним тепло до землі торкнеться.
Без мелодій нема пісень,
Як без голосу й спів не ллється.
Очі бачать, бо то їх суть.
Це незмінить ні час, ні люде.
Десь вітри поміж хмари дмуть --
Їм байдУже чи буря буде...
Миє дощ березневе скло...
Чи потрібні йому причини,
Щоб, змочивши дерев чоло,
Загубитися у долині?..
Чи бувають зірки без мли
та казковій блакитті неба?
Море може без глибини?
(і кому таке море треба?)
Сперечатись з життям – пусте...
Нам не вибрати що й як зветься...
Й я кохаю тебе... за те,
що ти є у моєму серці...


Рецензии
Де ти, моє кохання?
Може на небесах?
Сонячним привітанням
Квіти лоскочеш в полях?
Може гойдаєш вітром
Беріз-наречених стан?
Роки біжать непомітно,
Густішим стає туман...

З повагою!

Корнейчук Пётр Ефимович   16.05.2007 23:53     Заявить о нарушении
чекала-гукала... - не чує коханий.
із серцем з роками і туга пливе.
колись сподівалась, що з часом розтане...
чому ж це кохання і досі живе?

******************
дякую вам!

Фрейя   02.06.2007 18:10   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.