На землю з неба впала зірка,
І полилась від неї кров.
На тому місці вийшла квітка,
Що навесні її знайшов
Юнак і ніжно вклав в долоні,
Але того ніхто не зна,
Бо він відніс її коханій,
Бо то була саме весна.
Кохана взяла ту рослину
До серця й юнаку сказала,
Що все життя лиш цю людину –
Лише його вона чекала…
……………………………………
Майже щомить на землю зірки
Яскраві падають знов й знов,
Майже щомить зростають квітки –
Ті, що народжують любов.
З рка
© Copyright: Анна Галан, 2007
Свидетельство о публикации №107031102454
Свидетельство о публикации №107031102454
Рецензии