Моя душа скидає листя
Їй пофіг, що прийшла весна.
Під голим небом, не затишним,
Їй, стерві, хочеться тепла.
Їй, ****і, мариться кохання...
Устами спраглими до ран,
Вона все тулиться мармизой.
Любов смачніша за дурман.
Готичне дерево, скрипуче,
Подряпане „Ми сдохнєм всє”
Моя душа скидає листя
Життя її вже не їбе.
Весна душ
© Copyright: Пухнаста, 2007
Свидетельство о публикации №107031001743
Свидетельство о публикации №107031001743
Рецензии