Сергей Жадан. Памяти В. К

Погода, погода на руку садится не сразу,
как умная птица, легко облетая ловушки миграций.
Усталость субботы и августа острые связи
сбивают дыханье
сетей телеграфа и станций.

Еще виснет в небе сквозняк оголенный.
Под ночь завернулись деревья в молчания кокон.
Одни мастерские, ремонтные склады, вагоны.
Твои сновиденья бредут
мимо вымерших окон.

Еще часовой стережет паутину по ветру и рушат
дистанции - выправить времени нет.
Точеным шприцом из тебя тянут душу
и тихий Господь,
уходя, гасит свет.

С украинского





ПАМ’ЯТІ В.К.
 

Погода, погода, повільно сідає на руки,
мов навчений птах, облітаючи пастку міґрацій.
Суботня утома і гострі липневі сполуки
все більше помітні
в примхливому диханні станцій.

Ще поночі тягнеться в небі оголений протяг.
Вгортаються в тишу дерева – коричневі, темні.
Твої сновидіння, зібравши розкиданий одяг,
ідуть повз ремонтні склади
і забуті майстерні.

Іще вартовий стереже павутину за вітром,
ламаються відстані – що я у цьому порушу?
І тихий Господь вимикає, виходячи, світло,
і точеним шприцом
із тебе витягує душу.