Не можу я р знитися в д тебе
Без тіні жалості, тремтіння на губах.
І ніж вонзила в моє сердце в той же час,
Бо я люблю тебе, чи ти цього не розумієш?
Ти, просто так, з сарказмом, у захопленні і з сміхом
Про себе можеш говорить пургу, плести чи проклинати.
Та проклинаючи себе ти зневажаєш і мене
Мою довіру, віру, честь, надію і ЛЮБОВ!!
Тебе люблю, тебе боготворю, прощаю, вірю і чекаю
А ти мою любов так просто у розмові попираєш.
Не розуміючи того, які пекельні муки це почути.
Якщо насправді я люблю тебе таку,
то чим різнюся я від тебе ...
© 2006, Дідок Олександр,
"Не вибгане, та не друковане"
11.05.2006 12:20
Свидетельство о публикации №107030500370