Учора, завтра сьогодн

Ще вчора золотіло поле, сьогодні просто потемніло
Учора пахло сонцем море, сьогодні лише сіллю.
До того як настав наступний день, так-так, - сьогодні
Ти - чарувала, бігала й раділа, благала сплеснувши долоні

Учора ... лише мить пройшла, а світ перевернувся
Раптовая скорбота, стискуючи сердце, усе перемогла
Зневірившись у чудо, споглядаю в дзеркало і що?
І що я бачу, в очах моїх пирує сліпота, - ніщо!

А може плачу? Ні-ні, я плакав лиш у щастя мить
У мить, коли твого стрункого стану я обійняти міг.
Ми плакали обоє, нам плакати даровано було судьбою
Але й вона ж забрала подарунок, і з ним - тебе, без бою ...

Я вагався, хотів її спинити, та ти закривши очі
Сказала все мені у мить, і я один лишився на дорозі.
А замість сліз пролився дощ, запахла сирість у повітрі
Кохання зчезло в мить, як пил ... а завтра зчезну й я

Та зараз лише день в "сьогодні" ...
А "сьогодні" святкує собі третій рік ...

 (29.12.2005 05:хх)


Рецензии