Нав що вмерла любов
Мене захопила арканом очей.
Був іграшкою вдалою її для потіхи,
А сам через неї не бачив ночей.
Як повія всміхалась, журила як мати.
Як жінка в ночі вміла кохати.
Як друг на війні – вчила тримати
Голову гордо, хоч за спиною автомати.
Не довго втішалась, гріла в ночі,
Не довго зі мной розмовляла.
Сказала, що буду сонцем в горі
Яке її так зігрівало.
І с посмішкою дивною залишила cвiт
Відчінивши на небо дверці,
І подих останній як заповіт
Залишила глибоко в серці.
Свидетельство о публикации №107022302197
Рада, что есть на свете люди, способные видеть то прекрасное, что многим ДАНО, но они все упорно не хотят замечать... это - ЧУВСТВА, без которых как они говорят - ЖИТЬ ЛЕГЧЕ... но ведь - Зачем тогда Жить, не Дыша, не Веря в Счастье... -)))
Спасибо Вам!!!
Ирина Вольная 26.08.2007 12:43 Заявить о нарушении
Интересно а ты откуда))
Всех благ...!
Евгений Ищенко 27.08.2007 23:05 Заявить о нарушении