Краса – вона миттєвості політ,
На крилах облетить весь білий світ.
Щоб потім впасти десь підбитим птахом,
І не на вдачу, а лише комусь на втіху.
Колір краси кидається завжди в обличчя.
І кожен хоче отримати з цього користь.
Ховає під скло її, тягне якомога ближче,
Та геть забуває про власну совість.
Наше серце обгорне пурпуровий бинт,
Але і з цього знайдемо певну вигоду.
Кому ж потрібен той золотий лабіринт,
З якого немає жодного виходу?
Квітка засохне на стіні.
І вся тендітність,
Що подобалась тобі –
Вона зав'яне та помре.
А я живу і ти живеш.
На жаль, ми не перші
і ми не останні,
хто приголубив красу,
а потім вбив її
своїми ж руками...
21/02/2007
Убий те, що ти любиш
© Copyright: Аскет Несовершенный, 2007
Свидетельство о публикации №107022200170
Свидетельство о публикации №107022200170
Рецензии
Меня очень тронули эти строки.Украинский язык такой мелодичный,такой выразительный,мягкий.Я все поняла сердцем.Зачем коментарии!)))))
Татьяна Орловская 16.12.2007 20:50 • Заявить о нарушении
Татьяна Орловская 16.12.2007 20:50 • Заявить о нарушении
приятно слышать какой мягкий украинский язык:))
Татьяна, это хорошо, что сердцем. действительно, в таком случае какие-либо комменты излишни.. как грится, всё до боли очевидно:) пасиб
Аскет Несовершенный 18.12.2007 02:51 Заявить о нарушении
Татьяна, это хорошо, что сердцем. действительно, в таком случае какие-либо комменты излишни.. как грится, всё до боли очевидно:) пасиб
Аскет Несовершенный 18.12.2007 02:51 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.