Вона одна сидить й тихенько плаче,
Вона міркує де блукає вдача,
Вона міркує нащо всі надії,
Якщо це все одно обламує їй крила.
Їй так самотньо і незатишно на світі,
Вона не знає де себе подіти.
Вона не знає нащо те кохання,
Якщо немає ні одного сподівання.
Навіщо так кохати і радіти,
А потім за хвилину все згубити,
І знову наодинці помирати,
І кожна мить, неначе справжні грати.
Для когось та любов вже як мала одежа.
Він хоче вирватись та й хто його удерже.
А їй залишаться лиш спогади й зітхання,
Бо вже немає ні одного сподівання.
Справжнi грати
© Copyright: Легкая, 2007
Свидетельство о публикации №107022201281
Свидетельство о публикации №107022201281
Рецензии
Догралися - за гратами спинились
А мрії і любов кудись поділись ;)
Валерия Рощина 04.05.2007 15:29 • Заявить о нарушении
А мрії і любов кудись поділись ;)
Валерия Рощина 04.05.2007 15:29 • Заявить о нарушении