Ти пам ятай мене
Ти бачиш чомусь мене скрізь.
Як мара лісова до тебе
Йшла. Шукала, кликала на поміч.
Та не прийшов ніхто…
Можливо, буде пам’ятати мене хоч
Вітер польовий.
Мабуть, і дощ (його кохала) та
Той, що свище всюди й скрізь.
Ти пам’ятай мене…
Так швидко минають ночі мої й сни.
Залишу тОбі свій щоденник.
Ти прочитай його й збагни.
20 січня 2007
Свидетельство о публикации №107021002009