бувае

Сяду й поплачу. Себе не відчуваю.
Так важко. В чому причина?
Я знаю. У швидкості космічній.
Ніде зупинитись. Не існує хвилини,
Щоб впасти. А так би хотілось.
Летіти вниз і вниз,
Заховатись у чорну діру і пропасти
Для всіх. Казка, не буває.
Ні, сьогодні ще не страшно.
Бо пережити можна сьогодні і завтра.
-А де Оля? –Не знаю. Мене не чіпати.
-Відпочивайте і за уборку.
Я промовчала.
-Іра, штани будеш міряти?
-Ну отстаньте, я ж сказала,
Не чіпайте мене! Кап-кап.
Щас же знов будуть смикать.
Іра туда, Іра сюда.
Іри немає! Я її не бачу.
Мені по барабану.
Я знаю. Що далі так
Не протяну. Відстань – ось вона, три дні.
-Іра, дивись!
Як я мобільний і себе вдягла.
Понюхай це. А блузку можна
Мені помірять? –Зараз не можна нічого!
Зачини двері, як були.
-Мені хтось дзвонив?
Ррррну як так можнаа.
Двері відчиняються…
Не хочу обертатись. Це мама.
-Чого тобі?
-Нічого, просто, я тут живу.
-А можна мене залишити?
Чи в твоїй квартирі це нереально?
-Реально. Просто робота є.
Треба зробити для сім*ї.
-Давай все через 15 хвилин.
Я живуча. На найближчий час
Мене вистачить. На потім теж.
Але так втрачу все.
Залишиться саме лиш
Безглузде життя.
Тому що смислу нема.
_______
 Я не знаю. Моє бажання
 Летіти в космос безмірний
 Виходить за границі мрії________



що робить з нервами ринок