Кохання... Господи, навiщо
Оте наснилося менi!
I я прокинулась у тишi,
В осiннiй дощовiй iмлi,
У грудях серце билось болем,
Зимовий холод обiйняв
За плечi, вкрив мене пургoю,
Поранення мої згадав.
Встромив пiд серце гострий ножик
Твоїх нелюблячих очей.
А ти на вiтер трохи схожий,
Що плаче пiвнiчних ночей.
Я помираю непомiтно.
Ти знаєш, то великий дар -
Не дихати,не жити вiчно,
Але залишитись в словах.
Великий дар почути тишу,
Героєм вмерти на вiйнi...
Кохання... Господи, навiщо
Оте наснилося менi!
Кохання...
© Copyright: Алена Дорошенко, 2007
Свидетельство о публикации №107013103050
Свидетельство о публикации №107013103050
Рецензии