ПРИРЕЧЕНЕ КОХАННЯ
Кохання з волі злого Року
З’явилося саме тоді,
Коли пройшов час твого строку
І є бажання вже піти
З того життя на самоті.
Воно не мало права бути,
Слова, слова, навіщо чути
Те, що забуте буде скоро,
І попливе у холод й морок?
Ще рік чи місяць, чи година,
А, може, та одна хвилина,
І погляд спалить серце вкрай,
Ти не забудь це, пам’ятай.
Навіщо випало страждання,
Коли приречене кохання
Стоїть із смертю зовсім поряд,
І не залишить сподівання,
Бо чує смерті тої сморід.
Кохання трохи запізнилось,
А, може, просто помилилось,
Та серце лиш твоє розбилось,
Моє – вже піде в небуття,
Йому не буде вороття.
28 серпня/2002 рік
Приречене кохання
© Copyright: Оксана Шкурат, 2007
Свидетельство о публикации №107012301314
Свидетельство о публикации №107012301314
Рецензии