Похмуре небо тисне на легені,
Думки вкриває пил століть,
Рослини соковиті і зелені
Чомусь всі теж напружені в цю мить.
Птахи чекають, гори і каміння
Новин, що має вітер принести –
Чи буде радість в світі, в Україні,
Чи будемо під тягарем повзти
До часу вирішального, що стане
Посеред шляху нашого життя.
Тоді ніхто вже не введе в оману,
Занадто пізнім буде й каяття...
Відкиньмо ж фанатичну тупість
І на тиранів відчайдушну злість –
Любов – єдиний порятунок й мудрість,
Без неї розум – це жахливий гість!
Вкладаймо серце в кожну нашу дію,
Тоді, яка б не буде новина,
Здолаємо ми труднощі й зрадіє
Із нами вітер – здійме знамена,
І долю допоможе нам прийняти
Природа, Всесвіт, зоряна блакить!
Тільки би вірили, змогли встояти –
Ось віє... наближається ця мить...
01.06.04
Незабаром
© Copyright: Юрий Дубинский, 2007
Свидетельство о публикации №107012201592
Свидетельство о публикации №107012201592
Рецензии