Раптом тіло відчуває
Ніжний дотик теплоти,
Що навколо мене сяє
Й ніби хвилей огортає
Моє тіло з голови.
Я тоді підводжу руки,
Що у нас найбільш чутливі
І звертаю їх до слуху,
Щоб сприйняли радість духу,
Що пронизує буття дбайливо.
І тоді від пальців,
Через всі долоні
Швидко підіймається
Далі, та вібрація
Променів любові.
Захопивши тіло,
Захопивши розум,
Додає душевні сили,
Серця збагатив посили,
Світлого кохання лотосом.
І тебе я знову бачу,
Милая дівчино,
Посміхаєшся ти, наче
Квітка, сонячному плачу –
Палко й водночас спокійно.
І в очах твоїх чарівних
Бачу я глибоко
Мудрість – певне розуміння,
Що на світі всі створіння
Йдуть своїм шляхом до Бога.
І в очах твоїх чарівних
Тоне моє серце.
Час все плине, плине, плине,
Я душей до тебе лину,
Моє щастя, моє серце.
10.04.03
Одного вечора
© Copyright: Юрий Дубинский, 2007
Свидетельство о публикации №107012201529
Свидетельство о публикации №107012201529
Рецензии