Аладд н казка-поема

Аладдін казка-поема

Частина 1
Чарівна лампа

Розповім вам діти казку,
Що колись давно я чув.
Про відчайдуха Аладіна,
Що у Багдаті жив давно.
Все почалося у печері,
Яку шукав лихий чаклун.
Щоби здобути лампу з джином
На вбивство радо б він пішов!
Та не судилося Джафару
Здобути той коштовний приз,
Бо лише той, хто чистий серцем
Спуститись сміло міг би вниз.
Тоді почав чаклун шукати
Того обранця, що один
Коштовну лампу міг йому віддати,
Зробить володарем світів!
Таким обранцем був звичайний
Багдадський злодій Аладін,
Що закохався у принцесу
З ім’ям чарівним тим Жасмін.
Мене спитаєте напевно:
Чи може бути злодій духом чист?
Бо злодій, він на те і злодій,
Щоби душею вміть кривить.
Можливо й так,
Крадіжка то є злочин
Цього мені не спростувать,
Та Аладін, то не звичайний злодій,
Бо грошей він не крав в міщан.
Він обкрадав лише багатіїв чванливих
І біднякам все роздавав,
Він справедливий був і сильний,
Хоч статків він значних не мав.
Та слід на з вами повертатись
У дім лихого чаклуна,
Що вже задумав змусить Аладіна
Здобуть для нього лампу і джина.
Так за наказом великого візира,
Котрим і був лихий чаклун,
На вулиці схопили Аладіна
І кинули його в тюрму.
Сидить герой наш у темниці,
Як підземельний гидкий щур,
Та думає він про принцесу,
Що через неї втратив сон!
Принцеса, часом тим, в палаці
Сидить і плаче у вікна,
Нема ж бо поруч Аладіна,
Якого так вона ждала.
Джафар підступний вже сказав принцесі,
Що стратив злодія в тюрмі,
А сам, старим зробившись міщанином,
До нього нишком поспішив.
Підступно втершись у довіру,
Він Аладіну розповів
Про лампу чарівну й печеру,
Що повно в ній отих скарбів.
І наш герой повірив „міщанину”,
Йому пообіцяв здобути приз,
Бо сам хотів він стати принцом,
Щоби принцесу полонить.
І ось підходять до печери
Лихий чаклун і наш герой,
Печера й каже Аладіну:
„Заходь у мене, ти герой!
Та пам’ятай же, Аладіне,
Коли не стримаєш жаги,
Візьмеш ти щось, крім лампи з джином,
То не уникнути біди!”
Та Аладін, зайшовши до печери,
Про попередження забув
І як знайшов він лампу з джином
До діаманта потягнувсь.
І тут здригнулася печера,
Повсюду вспихнув там вогонь,
Униз сповзають усі стіни,
Біжить до виходу герой!
І ось він вихід, лишилося два кроки,
Його чекає злий чаклун
Тут Аладін гукає: „Дайте руку!”
„Мені віддай ти лампу”, – чаклун відповіда.
Як опинилась лампа у Джафара
Він Аладіну руку простягнув,
Та враз, вхопивши руку міцно,
Його у темряву жбурнув.
Усе затихло. Загинула печера.
Та люто щось гукає злий чаклун.
Бо лампа, що поклав він до кишені,
Як Аладін похована в піску!
В кишені власній дірку не помітив
Прославлений підступністю візир
І втратив владу, якої так хотів він,
Усе утратив, що хотів!
Та казка не завершилась на тому,
Бо не загинув наш герой.
Його урятував летючий килим,
Якого у печері він знайшов.
Та то дарма, бо виходу немає,
Усе завалено піском,
Аж глядь, а на підлозі лампа,
Він променем надії осяйнув!
Її потер, одразу ж джин з’явився:
„Чого бажаєш, – каже він.
Я можу все, окрім убивства,
Та і кохання повернуть.
А як захочеш стать багатим,
Або потрапити кудись,
Чи може стати десь халіфом,
То це я миттю, подивись!”
І враз з’являються в повітрі
Розкішні шати і скарби.
„Мені б спочатку вибратися звідси”, –
Так Аладін відповіда.
„О, це я зараз, це я миттю, –
Йому одразу каже джин, –
Та пам’ятай же, Аладіне,
Що з трьох бажань, одне ти вжив!”
І враз все зникло,
Лишився тільки килим,
Який безшумно Аладіна ніс
Із лампою разом в оазис у пустелі,
Де він тихенько приземливсь.
А далі, наш герой, щасливий, бажання друге загадав
І захотів він стати принцом,
Щоби принцесу зчарувать!

Частина 2
Принц Багдада

В Багдаді свято,
Музики гучно грають,
У місто завітав новий жених,
Його султан в палаці вже чекає,
Похмурий ходить лиш візир.
Так Аладін в палац уже заходить,
Та його вже всі кличуть: принц Алі,
Султан радіє, руку потискає,
Єхидно посміхається візир.
У цьому знатному вельможі,
Впізнав він злодія того,
Через якого втратив лампу з джином,
Тепер не впустить він свого!
Принцеса теж його впізнала,
Та не сказала нічого.
Лишень його поцілувала,
Якби ж султан узнав, що він „ніхто”!
Увечері принцеса з Аладіном
З палацу полетіли в далечінь
На килимі летючім, що був у Аладіна,
Цього й чекав лихий чаклун.
Коли вже наш герой десь зник у небосхилі,
Він лампу сховану знайшов,
Тепер вже він господар джина,
Тепер доб’ється він свого!
„Послухай мій наказ, ти, джине,
Бо я тепер володар твій,
Я хочу бути чаклуном всесильним,
А ще султаном, владикою світів!”
І так Джафар став чаклуном всесильним,
Та ще й владикою світів,
Немає в місті Аладіна,
Бо він єдиний його би зупинив!
Його бажанням другим той чаклун відправив
У найхолодніші краї,
Принцесу коло себе буть заставив,
З султана – клоуна зробив!
Наш Аладін в снігах десь замерзає
Принцесу врятувать він не зумів,
Аж бачить, поряд лежить килим,
Стривай Джафаре, стережись!

Частина 3 (коротка)
Повернення Аладіна

„Ти повернувся, Аладіне,
Та ненадовго це, дивись,
Моє бажання третє, джине,
Цього героя ти убий!”
„О, мій володарю, не можу убивать я!”
„Який же з тебе тоді джин?
Гаразд, зроби мене найкращим,
Та найлихішим джином із усіх!”
Та, ставши джином,
Підписав собі він вирок,
Бо джин то лампи раб
І лампа затягла його в себе,
Прощай на віки, ти Джафар!

Частина 4
Заключна

Сіяє знову сонце над Багдадом,
З Жасмін Аладін одруживсь.
„Моє останнєє бажання, джине,
Хай будеш вільним ти, лети.
Так джин отримує свободу,
Тепер уже не лампи раб,
Він вирушає у нову пригоду,
А нам уже прощатись час!
Ось так закінчується казка,
Я на останок лиш скажу,
Що Аладін чудовим був султаном,
А джин до нього повернувсь.
Вони жили всі довго і щасливо,
Чого і я бажаю вам,
А зараз вам пора вже спатки,
Я всім хорошого бажаю сна!

(присвячується усім маленьким діткам та дорослим, які дуже люблять казки!)