Дума М. Ю. Лермонтов переклад з рос йсько

М.Ю. Лермонтов переклад з російської

Із сумом я дивлюсь на наше покоління,
Його майбутнє чи то темне, чи сумне,
А поміж тим під гнітом сумнівів нетлінних
У бездіяльності загинуть десь вони!
Багаті ми іще не народившись,
Помилками батьків і пізнім їх гріхом,
Життя вже нас гнітить неначе шлях без цілі,
Як свято власне на святові чужом!
І до добра й до зла нам всім байдуже,
Ми на початку гинем без стрільби,
Нас небезпека не лякає дуже,
Ми перед владою лиш втрачені раби!
Так плід сухий, до часу недозрілий
Не радує ні очі і не смак,
Що поміж квітів висить сиротинець,
Його краса – його падіння час!

Забили розум ми наукою дурною
Від друзів і від близьких таючи
Надії наші і голос благородний,
Лиш пристрастями сліпо живучи!
І лиш торкаючись до чаші насолоди,
Ми юних сил отим не зберегли
І радості ми відчувать не зможем,
Ми кращий сік із неї вже взяли!

Поета мрії про створення мистецтва
Захопленням наш розум не томлять,
Ми палко бережем в душі чуттів обломки,
Неначе скнарою заритий зайвий скарб!
І ненависть й любов у нас лиш випадкові,
Заради них не жертвуємо ми
І править у душі лиш холод вольний,
Коли вогонь кипить десь у крові!
Забави предків нас більше не цікавлять,
Розпуста юна їх смішна
І до могили поспішаєм ми без щастя,
Не оглядаючись на прожите життя!

І натовпом сумним, що скоро всі забудуть
Над світом ми пройдем без шуму, без слідів,
Не кинувши думок натхнених, гожих,
Ні генія створивши із світил!

І прах суддя наш чи строгий громадянин
Зненавидить нащадок у віршах,
Він посміється з нас, як проклятий міщанин
Сміється над прокльонами весь час!

Пробач мені, поет нетлінний,
Що так бездарно вірш твій переклав,
Та шану висловить свою тобі єдину
Я шансу іншого не мав!