Квартира моей судьбы

В квартирі моєї долі
Є невеличка кімната
В ній волі мої і болі
В ній світло, роса і м’ята

Крісла, біля кожної з стін,
Оксамитом лагідним вкриті
Тріском й сяйвом гріє камін
У кришталь терпкі вина налиті

На канапі в теракотовім цвіті
Кошеням умостилось Сонце
Не жити мені на світі
Без неї. Хіба не полон це?

Але й поруч із Сонцем бути
Мені не судилось ніколи
І ніколи мені не почути
Як співають в небі сокОли

Впроти Сонця моя Матуся
Без неї життя – не життя
Коли я на неї дивлюся
Серце знов починає биття

Праворуч моя Сестричка
Смакує червоне вино
В неї гарненьке личко
Вона розуміє кіно

Вона моя леді Мері
Тільки не вміє літати
Їй я відкрию всі двері
Від неї нема що ховати

Ліворуч моє Янголятко
Дрімає в обіймах квітів
Її весняні оченятка
Мрій пелюстками вкриті

Вона мене врятувала
Здійняв наді мною крила
Співом мене чарувала
Моє Янголятко миле
 
Є ще одне крісло в кімнаті
Тільки в ньому нікого немає
На ньому з печалі печаті
Для всіх хто мене не знає

Це крісло для мрій і зітхання
Це крісло для неба у слові
Це крісло для мого кохання
Це крісло для мої любові

Там горе моє і свято
Там квіти духмяні в полі
Ця невеличка кімната
В квартирі моєї долі...