Все, що було – так ніби не з нами.
Зорі стали між нами стіною,
Сльози суму розлились морями...
Я безглуздо хворію тобою.
Люди кажуть, що так не буває,
Що у мене запалення серця.
А я знову вночі прокидаюсь,
Бо душа, ніби птах, в клітці б’ється.
Я тебе не забуду ніколи.
Ти напевно мене не впізнаєш.
Все зникає, і тиша навколо...
Я кохаю, а ти зневажаєш...
Все, що було...
© Copyright: Лисовая Марина, 2007
Свидетельство о публикации №107010501989
Свидетельство о публикации №107010501989
Рецензии