***
Які живуть останнім часом у моїй душі,
Але осінній дощ сльозами їх розмив,
Тепер вони живуть у дивнім царстві злив.
Я гучно прокричав тобі слова
Але вони чомусь тихіше, ніж росте трава.
Оскільки я не знаю як розповісти
Тобі про почуття, що мов розведені мости
Нехай усе скінчиться навесні
А доки буду жити я немов у сні...
Свидетельство о публикации №107010401454