смiтник
Що в потойбіччі заховалась в рай.
Сліпа від світла...Маю ще долоні
І все на дотик пробую – метал.
Шукаю день, захищений від злості,
Що за вікном похований. Чиїм?
За нашими – гризуть розбиті кості
Бетонні штучні, справжні і свої.
Шукаю руку, що годує кішку,
Що відрізали, наче каравай.
Земля – привітна і холодне ліжко.
Води з криниці! Наливають чай...
Шукаю душу, що не мертва зовсім,
Що у очах сховалася на крик.
Я сліпо вірю і зриваюсь потім...
Дивлюсь - лиш черговий смітник.
Свидетельство о публикации №107010100897
Вик Коврей 08.08.2007 13:01 Заявить о нарушении