Тепер Шевченка розумiю,
Бо лише про Вкраiну мрiю,
Коли живу на чужинi.
Менi здаеться краще краю,
Де мое серце радо грае,
Немае в свiтi, на Землi.
Нiде так мальви не цвiтуть,
Черешнi й вишнi не ростуть.
Нiде не мае мами й тата,
А також тiтоньки и брата,
Нiде повiтря так не пахне,
Коли гроза з дощем бабахне.
Немае милoi бабусi,
Яка пасе гусей на лузi.
О, рiдна матiнко моя,
Могила також там твоя.
Й дiдусь лежить в украiнский землицi
Над ними свiтяться укрiнскi зiрницi.
Тому и серце в Вкраiну лине,
Тому и час повiльно на чужинi плине.
Та знаю, що приiду я додому,
Пройдуся по украiнському долу.
I обiйму старесеньку бабусю,
I в очi тiтоньчинi нiжно подивлюся,
I милих братикiв своiх побачу,
I з радостi я трiшечки поплачу.
Тепер Шевченка розумию
© Copyright: Людмила Хорошко, 2006
Свидетельство о публикации №106122600158
Свидетельство о публикации №106122600158
Рецензии