* * *
Віють вітри, вітри-зимовії,
не по полю,по життю,по долі віють.
Де промчать-ніщо не зеленіє:
ні надії, ні трава, ні мрії.
Замерзаю геть, тону в стихії,
твої руки вже мене не гріють.
Білим снігом душу зимовії
замітають, бо кохать не вміють.
Теплою долонею лиш серце,
як тендітну ластівку, прикрию.
Зтане сніг, та й потече озЕрцем
біль мою і твою зраду змиє.
Віють вітри, вітри-зимовії,
не по житу,по життю,по долі віють.
Що судилося прийму й надію
На майбутнє у весну посію.
* Фото Игоря Реброва
вiтри- зимовiji
© Copyright: Валентина Силава, 2006
Свидетельство о публикации №106122300820
Свидетельство о публикации №106122300820
Рецензии
спасибi...менi теж цей вiрш дуже сподобався...дякую за мову...
Михаил Гумиров 05.02.2007 18:18 • Заявить о нарушении
Михаил Гумиров 05.02.2007 18:18 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.