Хвилинка кохання
Я тільки в кімнату тихо ввійду,
Ти ж раптом відчиниш очі.
Почуєш як я немов у бреду
Скажу, кохана я тебе хочу.
Запінюсь, подивлюся навколо,
Підійду і сяду ближче.
І щоб в очах твоїх зорі побачить ранкові
Нахилюсь до тебе ще нижче.
Я одяг скинув немов у вісні,
А ти лише хутро відкриєш
Кинусь до тебе, візьму в обійми свої
Ти ж цього тільки й чекаєш.
Аж раптом згадав щось, ти скажеш зажди
А я тебе вже не почую
Я жадібно губи цілую твої
І груди твої пестую
Мене захопило як вири води,
Несусь я на хвилях бажання,
Я витер що десь гуляє в горі,
Я билка що як вогник згорає.
А потім, спітнілий, лежу як король,
Тебе на собі відчуваю.
Ти радість моя, така як та біль,
Що раптом згасає у самих брам раю.
2003г.
© Copyright: Евгений Ищенко, 2006
Свидетельство о публикации №106122201955
Свидетельство о публикации №106122201955
Рецензии