Моє серце ледве тримаєш,
Голос мій вже ледве чуєш.
Поховали осінь, над труною плакали,
Повернувся в літо, а я пішла далі в зиму.
Що було розтануло на заході сонця,
Моє серце в своєму літі не загуби,
Що тепер дарувати доля зможе нам,
Мене тобі дарувала, а тепер знайди.
Не гаси очі свої, не слухай мої пісні,
Осінь та давно на небі, а ти на землі,
Поховали наші мрії, сльози як вода,
Над її труною назавжди з тобою.
Навесні зустрінь мене, як зможеш впізнай,
Дуже важко дихати, моя зима
Катувала холодом, сміялись сніги
А без серця не зігріти холодні руки.
Моє серце ледве тримаєш,
Голос мій вже ледве чуєш.
Повернемось колись, станемо іншими,
Тільки б сили знайти і любов цю витримати…
Мо серце
© Copyright: Александра Григгорьева, 2006
Свидетельство о публикации №106121102080
Свидетельство о публикации №106121102080
Рецензии