Одвiчна
Повіяло зимовим холодом
Одразу по поверненні із раю.
Страждаючи інформаційним голодом,
Я ледь не захлинулася, - до правди доторкнулася,
І зрозуміла що часу не можна гаять.
Шляхами пошматовими
До правди прагну й мщуся,
Долинами дібровими до неї доберуся!
На прoтязі! страшенному,
Де вітер не вщуха
Ледь шелестить дібровонька
Й помалу затиха...
До правди не добратися,
Бо замело всі стежоньки.
Шляхами подібровими
Не вдертися до вежоньки,
Не розбудити правдоньку від сну одвічно-довгого.
Ото по світу лиш лишилося тими шляхами човгати...
03.11.06
© Copyright: Маша Макарова, 2006
Свидетельство о публикации №106120802205
Свидетельство о публикации №106120802205
Рецензии