Зустрiч й прощання

Закалатало серце – й швидше на коня.
Обдумати не встигли, все вже й сталось.
Вже вечором вколисана земля,
І ніч десь над горами опускалась.
Дуби вже тим туманом наче вкрились;
Величні велетні, десь там,
Де темрява із-за кущів дивилась
Й не вірила своїм очам.

Десь місяць із-за гір, що вкрилися хмарками
Так жалібно з туману виглядає.
Вітри ледь чутно змахують крилами,
Повз мої думки з жахом проминають.
І ніч створила тисячі чудовиськ,
Та все ж я дух бадьорим залишав.
У соїх венах - що за потяг,
В моєму серці - що за жар.

Тебе побачив й дивна радість,
Лиш твоїм виглядом одним,
Заполоняла моє серце
Із кожним подихом твоїм.
Погода ця чудова, весняна,
Прикрасила кохана образ твій.
Твоя ніжність для мене божественна.
Не заслуговую на неї, та не покину мрій.

Але ось сонечко ранкове вже встає
Й до серця наближається прощання.
Ще в поцілунках насолода є,
А у очах уже вбачаються страждання
І я пішов, а ти стояла, додолу очі нахилив.
Ти проводжала і мовчала,
Лиш погляд твій чомусь змокрів.
Хоч зараз я її втрачаю,
Всевишній Боже, я любов за щастя маю.
 (Переклад Гете "Willkommen und Abschied")

Es schlug mein Herz, geschwind zu Pferde!
Es war getan, fast eh gedacht;
Der Abend wiegte schon die Erde,
Und an den Bergen hing die Nacht;
Schon stand im Nebelkleid die Eiche,
Ein aufgetrmter Riese, da,
Wo Finsternis aus dem Gestruche
Mit Hundert schwarzen Augen sah.

Der MOnd von einem Wolkenhgel
Sah klglich aus dem Duft hervor,
Die Winde schwangen leise Flgel,
Umsausten schsuerlich mein Ohr;
Die Nacht schuf tausend Ungeheuher,
Doch frisch und frhlich war mein Mut:
In meinen Adern welches Feuer!
In meinem herzen welche Glut!

Dich sah ich, und die milde Freude
Flo von dem sen Blick auf mich;
Ganz war mein Herz an deiner SEite
Und jeder Atemzug fr dich.
Ein rosenfarbnes Frhlingswetter
Umgab das liebliche Gesicht,
Und Zrtlichkeit fr mich - ihr Gtter!
Ich hoff es, ich verdient es nicht!

Doch ach, schon mit der Morgensonne
Verengt der Abschied mir das Herz:
In deinen Kssen welche Wonne!
In deinem Auge welcher schmerz!
Ich ging, du standst und sahst zur Erden,
Und sahst mir nach mit nassem Blick:
Und doch, welch Glck, geliebt zu werden!
Und lieben, Gtter, welch ein Glck!