Спочинь, кохана
Тим білим полотном, що виткане тобою з чорної куделі,
Зима накриє землю. На пухнастій тій постелі
Душа твоя спустошена спочине,
І ти заснеш, немов малесенька дитина,
І потечуть спокійні, сонячні і тихі сни.
Колись Весна прийде, і оживуть струмки – весни сини,
І прилетять птахи щасливі та веселі,
І знову зайчик сонячний поселиться на стелі...
А поки – відпочинь, кохана, поки що – засни.
Хай білий сніг, що падає, тебе колише
Хай колискову заспіває біла тиша.
Спочинь, кохана. До надії. До весни.
24, 21.11.06
Свидетельство о публикации №106112401975
здорово, что украинский так схож с русским...красивый язык...
У меня ведь в школьные годы был даже бзик...выучить этот язык....я себе словарь писала по книжке "Вечера на хуторе близь Диканьки" ;)
Очень нежные и напевные стихи, Олэсь!
С теплом :)
Едвалионали 20.12.2006 03:04 Заявить о нарушении
Всего доброго!
Олэсь Пэтрив 20.12.2006 23:12 Заявить о нарушении
http://stihi.ru/2007/01/18-1752
С ув.,
Алексей Костромин 18.01.2007 15:37 Заявить о нарушении