Запiзнiле кохання
Прийшла моя любов невчасна –
I що ж менi тепер робить?
Людина створена для щастя –
I я не можу не любить.
Виплекую щасливу мрiю,
А гострий сумнiв серце рве...
Нi, не кохати я не вмiю,
Душа коханням лиш живе...
Приспiв:
Про тебе
Моєї душi сподiвання,
Про тебе
Всi спомини, мрiї i сни...
Для тебе
Моє запiзнiле кохання,
Смарагди й перлини красунi-весни...
Коли нас нездiйсненнi мрії
Збивають з вiрної путi,
То будьмо мудрі, наче змії,
I наче голуби – простi...
Та мудрiсть ця вбива надiю,
Що щастя з радощами зве...
Нi, не кохати я не вмiю,
Душа Коханням лиш живе...
Приспiв.
Запiзнiле кохання
© Copyright: Семен Венцимеров, 2006
Свидетельство о публикации №106112200501
Свидетельство о публикации №106112200501
Рецензии