Чи так воно і є, чи лиш здається
В полоні снігу й вітру місто спить…
А може Суми не нароком зветься ?
І ти сьогодні тут лише на мить… ?
Провулки в кучугурах поринають.
І проникаєш тілом в круговерть.
Пекучими слізьми, що з вітром грають
Зірвалась клятва і летить…ледь-ледь.
І чи скресає стиха втоми напад.
Чи спиш і ти, як місто твоє спить?
А доля: малярським штрихом в картині стати.
Стає чуттям: в складнім дрібниці зріть…
Чи так воно, чи лиш зда ться
© Copyright: Елена Скордина, 2006
Свидетельство о публикации №106110900194
Свидетельство о публикации №106110900194
Рецензии