До КБВ
Йди з моєї кімнати.
Вона порожня – лише краплини сонця на підвіконні.
Я не стала заважати,
Твоєму безголоссю – краще мовчи. Не вбивай без зброї.
Схопи очима порожнечу,
Відпусти - не тримай моїх гнітючих думок коло себе.
І чи простір не скалічу,
Розчинившись серед зірчасто-синього холоду неба.
Зазирай в скляні двері,
Крізь мереживо тонких візерунків – не помічаєш мене.
Лише відбиття у дзеркалі
Мерехтливим зображенням твою присутність прожене.
До кбв
© Copyright: Елена Скордина, 2006
Свидетельство о публикации №106110900183
Свидетельство о публикации №106110900183
Рецензии