Безлуння

Мій любий друже,
мовчазний...
якісь думки тебе примусили сховатись
за скелю неприступну,
і слова
мої
безсилі подолати
цю прірву,
цю журбу,
що поглинає час.
Кохаю я,
а ти...
скажу,
що я не знаю,
чи є відлуння
почуттів
в твоїх очах,
бо все одно —
ми не удвох.
Мовчання роз’єднало...
Ми не удвох...
А серце каже...
І все одно –
ми не удвох,
а двоє нас.


Рецензии