Гра iнь-янь

Я перейшла свою межу.
чи може то лише здалося
тебе собі наворожу
потону в золоті волосся
пірну у глиб твоїх очей
і опинюсь
на Оріоні
торкнуся крилами плечей
візьму три крапельки солоні
побачу в них безмірність меж
і неподоланих Подолів
порину в сутінь площ і веж
і ляжу біля ложа долі
і прокляну і пропророчу
майбутні зради
і розради
тебе, омріяний, я хочу
тебе у ночі я украду
і понесу за сто морів
за сьомий вимір Краю Світла
ти мною в Вічності хворів
тобою я хворіла в Світі...
......
тобі я всього не скажу
лиш поцілую ніжно-ніжно
тебе в собі заворожу
безмежності торкнувшися
краєчком...


Рецензии
Я Всесвітом тобі
під ноги розстелюсь,
Моя зорино і омріяна кохана.
Як трунком, чарами нап'юсь,
Ворожко мила і жаданна.
В твоє волосся промені зірок
Вплету
й радітиму на твою вроду.
Нехай фатум нам дасть зарік
На щастя,
чи ж підпишемо навік угоду...

Ну, я спробувала подивитися на жіночий вірш з чоловічої сторони- саме тому вийшло трошки прагматично... Янь з мене ніякий.:))

Гарний вірш, Інгваре, але на диво такий ніжно- жіночий.:)




Валентина Силава   06.11.2006 12:41     Заявить о нарушении
Ну прагматизм з'явився лише в останньому рядку, так що янь нівроку у Вас :-)))
Що ж до жіночості мого тексту, то це найбільша його похвала, особливо з Ваших, пані Валю, вуст.
Щиро,
Ваш Інгвар.

Ингвар Олафсон   06.11.2006 14:33   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.