… Я знов не знаю, де себе подіти, —
тобі приніс я серце у мішечку.
Та ти — не квітка у прозорому горщечку,
і я не вмію доглядати квіти.
Балакати про це, здається, марно,
та чи можливо промовчати, як не слід?
Такі-то справи. Добре, хоч не карні… :)
І ручка б'є п о п и ц і, наче дріт…
… І дощ крізь парасолю затікає,
і вітру прохолодне відчуття.
Але мене це зовсім не чіпає,
хоча до того ж х л ю п а є взуття.
Гаразд, душі потрібні м і к р о с т р е с и,
щоб запобігти створенню нових…
Пробач мені, мій друг і поетесо,
ці вірші з п р и с м а к о м одвічних криг.
[11.07—14.08.2004]
01. Зажура
© Copyright: Алексей Костромин, 2006
Свидетельство о публикации №106103001729
Свидетельство о публикации №106103001729
Рецензии