За межею

Злітаються до мене дохлі мухи.
Висмоктують життя, що ледь тепліє.
І зомбі сірі простягають руки,
Рвуть на шматки. Ну, хто з вас ще посміє?

Сплітають вени косами до купи,
Щоб менше стало мого індивіду.
Ідуть, проходять, чути тільки стукіт.
Як щось говорять – не лишають сліду.

Мене нема у ваших душах буднів.
Мене нема у цім притворнім, сталім.
Я десь живу, десь є слід моїх ступнів,-
Та там для вас усі замки незламні.


Рецензии
Все ж я прихильник думки що справжніх не так багато тому триматися потрібно якось разом (якось з Томашем ми про це сперечалися) В ЦЬОМУ ВИПАДКУ Я НЕ ПРОТИ ПОМИЛЯТИСЯ!!

Вик Коврей   08.08.2007 13:30     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.