Над неоконченной строкой. Евгений Плужник
Но все не так… И все не то…
Покуда рой словесных плевел
Усталость с памяти сметет.
И губы задрожат в бессильи…
Тоскою истина полна:
Все собери слова, мой милый, -
Души не вычерпать до дна!
Пусть нервы – струнами, пусть скован
Ты вдохновения рекой, -
Позволь себе зевнуть спокойно
Над неоконченной строкой.
* * *
Напишеш, рвеш… І пишеш знову!
І знов не так… І знов не те…
Аж доки слів цвілу полову
Утома з пам`яті змете!
І затремтять в куточках губи…
А істина ж така нудна:
Усі слова збери, мій любий, -
Душі не вичерпать до дна!
Хай нерви збуджено, хай скутий
Ти весь натхнення холодком, -
Умій спокійно позіхнути
Над недокінченим рядком.
Свидетельство о публикации №106102600536