Живеш сьогодни начебто в останне
Спішиш кудись, де тебе не чекають.
А люди кажуть наче є кохання,
Яке два серця назавжди єднає.
Живеш сьогодні. А насправді вчора.
І кожен день - в минуле вороття.
Навіщо все, коли душі тревога
Тебе відносить знов до небуття.
Свидетельство о публикации №106102400924
СТАНЬТЕ АВТОРОМ "НАРОДНОГО СТИХО..."
http://www.stihi.ru/2006/10/24-576
Необычная Рецензия 24.10.2006 11:59 Заявить о нарушении