Кавова меланхолія-
Ряди
Філіжанкових
спогадів,
Снів недопитих
в годинниковім маратоні.
Сьогодні –
зкальковане „ завтра”
Шматок свідомості
в розбитім люстрі.
Керамічно- чорне
існування,
Навіювання,
чаклування
кращої долі.
Сурми
смурні
загубленого Єрихону.
Розтоптані тіні
в нвпівдорозі
до раю.
Снують
павуки
тенета
втамованих мною
бажань,
Проминає життя –
замальовка з поштівки,
Дні, наче рух поїздів.
Станція наступна –
Нью – Єрусалим.
Хто наважиться
вийти?
Розбивається день
і не птах
мене збудить,
а дзенькіт
трамваю.
Я не знаю,
чи вип’ю всі барви
із райдуг,
Повернувшись
в своє
торішнє
майбутнє.
Про каву
© Copyright: Марина Анненкова, 2006
Свидетельство о публикации №106101902016
Свидетельство о публикации №106101902016
Рецензии
Чи є щось у світі краще за львівську каву?
Не тільки запитайте себе, а й перевірте, мандруючи світом заради вивчення всіх кавових смаків.
Але львівську каву незабутньою робить не лише смак. Її духмяні аромати змішуються з історією міста, з подихом багатьох тисяч душ, котрі жили й живуть тут.
Львівська кава поштовхує на думки.
Варто лише замружити очі і вдихнути цей пахкий подих міста, і ти вже злітаєш піднесено над Високим Замком і там, нагорі відчуваєш, що там, за плечима, виростають крила твоєї суттєвості. І, літаючи над містом левів, зустрічаєш в повітрі таких же янголів, що і ти...
Це - якщо в тебе чиста душа. Якщо навпаки, твої крила почорніють, а сам намагатимешся зкинути додолу цих білокрилих янголів, які дратують тебе тим, що вміють посміхатися від серця, яких дияволи позбулися вже давно у своій зненавісті до людей.
Хай кава завжди пробуджує кохання...
Алексей Смирновъ 21.11.2009 03:51 • Заявить о нарушении
Не тільки запитайте себе, а й перевірте, мандруючи світом заради вивчення всіх кавових смаків.
Але львівську каву незабутньою робить не лише смак. Її духмяні аромати змішуються з історією міста, з подихом багатьох тисяч душ, котрі жили й живуть тут.
Львівська кава поштовхує на думки.
Варто лише замружити очі і вдихнути цей пахкий подих міста, і ти вже злітаєш піднесено над Високим Замком і там, нагорі відчуваєш, що там, за плечима, виростають крила твоєї суттєвості. І, літаючи над містом левів, зустрічаєш в повітрі таких же янголів, що і ти...
Це - якщо в тебе чиста душа. Якщо навпаки, твої крила почорніють, а сам намагатимешся зкинути додолу цих білокрилих янголів, які дратують тебе тим, що вміють посміхатися від серця, яких дияволи позбулися вже давно у своій зненавісті до людей.
Хай кава завжди пробуджує кохання...
Алексей Смирновъ 21.11.2009 03:51 • Заявить о нарушении
сердечно дякую! ваш відгук надихнув мене на подальші львівські елегії. Як то кажуть, далі буде...
То що, по каві?
Марина Анненкова 21.11.2009 12:52 Заявить о нарушении
То що, по каві?
Марина Анненкова 21.11.2009 12:52 Заявить о нарушении
А чом би і ні?
Не заперечую...
А Ви теж киянка?
Алексей Смирновъ 21.11.2009 13:41 Заявить о нарушении
Не заперечую...
А Ви теж киянка?
Алексей Смирновъ 21.11.2009 13:41 Заявить о нарушении
наразі я живу у Харкові, але часто буваю у справах у Києві. Напишіть мені мейла, тоді домовимось якось
Марина Анненкова 21.11.2009 15:23 Заявить о нарушении
Марина Анненкова 21.11.2009 15:23 Заявить о нарушении