*...квіти на руїнах...*
Поглянь но - квіти на руїнах,
А я, як вчора, йду до тебе,
Життя летить, та мить невпинна...
В очах - волошки й колір неба.
Пелюсток ніжних ефемерність
Зроста тремтливо над камінням -
Я йду крізь роки, йду крізь терні,
Моя любов - мое видіння.
Рука м'ягеньким оксамитом
Щоки твоеї доторкнеться,
І промінь сонячний крізь сито
Хмаринок до землі проллється.
Вустами ніжними світанок
Я вип'ю зповна, аж до денця,
І усміхнуся наостанок,
І слід навік залишу в серці...
...
цветы на руинах...
© Copyright: Терра Ирэна, 2006
Свидетельство о публикации №106101500418
Свидетельство о публикации №106101500418
Рецензии
* * *
Вірші – це крик душі.
Палаючий вогонь:
Від серця і до скронь.
Це мій життєвий біль,
За всіх, хто йде на бій!
Це крихти на столі
В забутому селі.
І черга ... із людей,
Голодних від ідей!
Вірші – це Бога вість:
„Добро замінить злість!”
Для тебе, щирий люде,
Вірші писати буду!
Останньою струною
Душевного двобою:
Диявола і Бога!
Вірші – моя дорога!
На знак поваги за чудову риму Вашого вирша!
С благодарностью,
Корнейчук Пётр Ефимович 14.11.2006 20:47 • Заявить о нарушении
Вірші – це крик душі.
Палаючий вогонь:
Від серця і до скронь.
Це мій життєвий біль,
За всіх, хто йде на бій!
Це крихти на столі
В забутому селі.
І черга ... із людей,
Голодних від ідей!
Вірші – це Бога вість:
„Добро замінить злість!”
Для тебе, щирий люде,
Вірші писати буду!
Останньою струною
Душевного двобою:
Диявола і Бога!
Вірші – моя дорога!
На знак поваги за чудову риму Вашого вирша!
С благодарностью,
Корнейчук Пётр Ефимович 14.11.2006 20:47 • Заявить о нарушении
Вдячна Вам за теплі, щирі слова, і такий чудовий відклик на мій вірш
* * *
Вірші - моя дорога
від серця і до Бога,
душі вогонь та пломінь,
простягнуті долоні -
назустріч сонцю й вітру,
і фарби, що в палітрі,
малюю дні прийдешні,
в них - стиглий смак черешні,
солодка зрілість меду,
кохання Зевса й Леди,
і м'ягкість оксамиту
життя летючі миті,
небесні очі сині,
чекання дочки й сина...
Вірші - моя присвята,
страждання, муки, свято,
вони - моя дорога
до Храму, й від порога...
---
З взаємною повагою,
Терра Ирэна 22.11.2006 11:26 Заявить о нарушении
* * *
Вірші - моя дорога
від серця і до Бога,
душі вогонь та пломінь,
простягнуті долоні -
назустріч сонцю й вітру,
і фарби, що в палітрі,
малюю дні прийдешні,
в них - стиглий смак черешні,
солодка зрілість меду,
кохання Зевса й Леди,
і м'ягкість оксамиту
життя летючі миті,
небесні очі сині,
чекання дочки й сина...
Вірші - моя присвята,
страждання, муки, свято,
вони - моя дорога
до Храму, й від порога...
---
З взаємною повагою,
Терра Ирэна 22.11.2006 11:26 Заявить о нарушении
* * *
Вони самі беруть перо у руку:
Думки мої – і на папір рядком!
Складають радість, чи велику муку –
Нічого вдіяти не можу з цим „гріхом”.
Мабуть написано мені від роду,
Нести в собі це древнє ремесло:
Писати про життя... і про природу,
Про місто чи покинуте село.
Люблю вас люди, „добрі” і „погані,”
Так хтось, колись навмисне поділив:
Повинні стати спільними в єднанні –
Щоб кров ніхто, ніколи не пролив!
Росте рядами рівними на ниві
Добро, посіяне в ім’я добра!
Моїм рядком простим, сором’язливим
Я закликаю – „Сіяти пора!”
З вдячністю та повагою,
kobra_11@mail.ru
Корнейчук Пётр Ефимович 22.11.2006 13:48 Заявить о нарушении
Вони самі беруть перо у руку:
Думки мої – і на папір рядком!
Складають радість, чи велику муку –
Нічого вдіяти не можу з цим „гріхом”.
Мабуть написано мені від роду,
Нести в собі це древнє ремесло:
Писати про життя... і про природу,
Про місто чи покинуте село.
Люблю вас люди, „добрі” і „погані,”
Так хтось, колись навмисне поділив:
Повинні стати спільними в єднанні –
Щоб кров ніхто, ніколи не пролив!
Росте рядами рівними на ниві
Добро, посіяне в ім’я добра!
Моїм рядком простим, сором’язливим
Я закликаю – „Сіяти пора!”
З вдячністю та повагою,
kobra_11@mail.ru
Корнейчук Пётр Ефимович 22.11.2006 13:48 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.