До батька

Мій батьку! Ти не вмер!
Ти відійшов у далі – у синю височінь.
І чим довше я живу -
Тим більш мене тривожить пам”ять
Про те, як стрімко ти пішов з життя...
Коли ти був на світі
То все здавалось,
Що ми з тобою будем вічно жити.
Як неуважна я була до тебе!
А ти був добрий, тихий і простий
І, тільки зараз розумію, -дуже одинокий..
Прости мені, прости!
За мій дитячий егоїзм
І за розлуки роки.
Ти так хотів, щоб вся твоя родина
Селилась біля тебе
І рідная душа
Рідненьку душу дуже
Дуже щоб любила.
А ми порозлітались,як птахи
І мрію так твою і не здійснили.
Збираємось, з”їзджаємось, живем...
Але без тебе ми вже не єдині.
ТИ нас єднав!
Любив,чекав
І пригощав домашніми харчами.
А ми стрічались за твоїм столом
І за столом ми тільки родичались..
Прости ти нам, прости мені
Що мрію ту твою
По молодості зовсім зневажала....
Я знаю, батьку,
 Ти - в Раю
І досі
 За нас всіх переживаєш.


Рецензии
Співчуваю, Ольго, та розумію Ваш біль, бо сама
втратила батька. Нам тільки те й залишається, що висловлювати у віршах свої почуття до втрачених назавжди.
Ваш тужливий вірш зворушив моє серце.
З теплом,
Тетяна

Татьяна Левицкая   07.10.2008 00:06     Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.