Я голубила оком безкраї таврійські поля
В золотавім промінні ясного південного ранку,
І Любов’ю та болем в мені проростала земля
Й заповідний неораний степ в ковиловім серпанку.
А між степом і небом - плід марева, чи ворожби,
Де баби на курганах стоять у віках незворушні,
Асканійська перлина, як втіха опісля журби,
Ну, а небо і степ, як пелюстки чарівної мушлі.
Україно моя, степова, лісова, лугова!
То невже ж тебе німець лиш здатний спасти від напасті?
А від рідних дітей – сарана та пожовкла трава,
Та сирітські безхлібні поля, від осоту пухнасті...
22 липня 2003 року
Аскан1йська перлина
© Copyright: Анна Малахова, 2006
Свидетельство о публикации №106101202539
Свидетельство о публикации №106101202539
Рецензии
Чудова поезія, Анечко!
Я вже декілька разів перечитую, так гарно...
Асканія Нова недалеко від місця, де я живу. Минулого літа проїздили ми
асканійськими степами, зупинялися там на відпочинок, пили смачне таврійське повітря... Я написала тоді вірша, а вчора під враженням від
Вашого, намагалася його знайти. Сьогодні знайшла й опублікувала, хоча,
мабуть, варто було переробити...
Ви праві, Аню, відносно того, що хлібороби занедбали землю.
Хворіє годувальниця... Роки
Її не пестять руки роботящі...
З чиєї легковажної руки
Покинули її напризволяще?
Пусті поля...Лише отару пас
Старий чабан в крислатім капелюсі.
...Який це тяжкий гріх для нас -
Зробити мачуху із рідної матусі...
З найкращими побажаннями - Аня.
Анна Корниенко 10.05.2009 16:19 • Заявить о нарушении
Я вже декілька разів перечитую, так гарно...
Асканія Нова недалеко від місця, де я живу. Минулого літа проїздили ми
асканійськими степами, зупинялися там на відпочинок, пили смачне таврійське повітря... Я написала тоді вірша, а вчора під враженням від
Вашого, намагалася його знайти. Сьогодні знайшла й опублікувала, хоча,
мабуть, варто було переробити...
Ви праві, Аню, відносно того, що хлібороби занедбали землю.
Хворіє годувальниця... Роки
Її не пестять руки роботящі...
З чиєї легковажної руки
Покинули її напризволяще?
Пусті поля...Лише отару пас
Старий чабан в крислатім капелюсі.
...Який це тяжкий гріх для нас -
Зробити мачуху із рідної матусі...
З найкращими побажаннями - Аня.
Анна Корниенко 10.05.2009 16:19 • Заявить о нарушении
Анечка, спасибо!!!
Я выросла на Херсонщине.Папа с мамой преподавали в Нововоронцовском техникуме, там я пошла в школу,закончила её и уехала на родину родителей в Харьков, учиться, да так здесь и осталась:)))А их потом перевели в Каховку.Каждый год по несколько раз я с семьей ездила на Херсонщину.Но вот уже три года, как мы с братом забрали их в Харьков.Так что этот край знаю и люблю не по наслышке!Знаю его некогда цветущим и богатым, ухоженным, почти как Прибалтика.А вот за годы независимости там произошли кардинальные перемены к худшему.Я приезжала - сердце кровью обливалось(((Это стихотворение было написано давненько, папа даже посылал его в "Каховскую зарю", но тщетно, не публикнули.Зато в 2006году я читала его со сцены Государственной филармонии в Киеве:)))А Борис Олийник и Максим Рыльский (внук) знали его наизусть:)))Вот именно оно и помогло мне стать лауреатом и дипломантом Поэтического вернисажа "Трояннди й виноград".Такая вот история:)))
И какая же горькая правда в Ваших строчках!!!Действительно,"Покинули її напризволяще"(((
Благодарная,
Анна.
Анна Малахова 11.05.2009 00:59 Заявить о нарушении
Я выросла на Херсонщине.Папа с мамой преподавали в Нововоронцовском техникуме, там я пошла в школу,закончила её и уехала на родину родителей в Харьков, учиться, да так здесь и осталась:)))А их потом перевели в Каховку.Каждый год по несколько раз я с семьей ездила на Херсонщину.Но вот уже три года, как мы с братом забрали их в Харьков.Так что этот край знаю и люблю не по наслышке!Знаю его некогда цветущим и богатым, ухоженным, почти как Прибалтика.А вот за годы независимости там произошли кардинальные перемены к худшему.Я приезжала - сердце кровью обливалось(((Это стихотворение было написано давненько, папа даже посылал его в "Каховскую зарю", но тщетно, не публикнули.Зато в 2006году я читала его со сцены Государственной филармонии в Киеве:)))А Борис Олийник и Максим Рыльский (внук) знали его наизусть:)))Вот именно оно и помогло мне стать лауреатом и дипломантом Поэтического вернисажа "Трояннди й виноград".Такая вот история:)))
И какая же горькая правда в Ваших строчках!!!Действительно,"Покинули її напризволяще"(((
Благодарная,
Анна.
Анна Малахова 11.05.2009 00:59 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.