Спрага

Не відчував я  гіршого нічого,
Ніж втрачене, загублене кохання
 В житті своєму. Тільки сподівання
 Лишилися на долю та на Бога.

Страшений лютий біль я відчуваю,
Годинами дивлюсь на сiру стелю.
Самотність - наче спрага у пустелі,
Й мені здається - виходу немає.

Цю спрагу намагаюсь тамувати,
Не чую я, на жаль, підтримки слово...
Надію я втрачаю поступово.
Так тоскно, ніби влучив я за ґрати.
   
 "Вмирає віра, бо немає дії",-
Згадав сьогодні знову ці слова я.
I впевнений, що з часом все минає,
Та головне - не втратити б надію.
 


Рецензии